Володимир Луців - Життя присвячене пісні й культурі

10.09.19


2019-09-10-luciw-volodymyr-1.jpg

 

«….Саме спів не дав мені асимілюватися й розчинитися серед чужинців. Проспівав я піввіку і ще трохи і якщо струни мого голосу і бандури передаються потаємним струнам душі не одному українцеві, то я можу вважати, що моя пісня-праця не пропала даремно…»

Володимир Луців

  

Відомий бандурист, концертний співак-тенор, який протягом життя пропагував Україну в світі через бандуру та думу, народився 25 червня 1929 року у містечку Надвірній на Прикарпатті в родині підприємця. Тут минуло дитинство, а коли виповнилося 15 років, у 1944-му, переїхав до своєї сестри в Польщу, звідки його забрали до Німеччини. Після завершення Другої світової війни закінчив у Німеччині українську гімназію і вступив до капели бандуристів ім. М.Леонтовича під керівництвом Григорія Назаренка в м. Ґосляр (та той час британська зона окупації Німеччини).

У 1948 році прибув до Англії і працював три роки на фабриці у Брадфорді, де у вечірніх годинах також брав приватні уроки вокалу. У 1952 році переїхав до Риму, де навчався в консерваторії Святої Кекилії, а відтак почав подорожувати з концертами по країнах світу. У 1958 році В.Луців повернувся до Лондону, де знову виступає з концертами по радіо та телебаченню.

У 1961 році здобув перше місце на Конкурсі пісні Knokke – Heist, Бельгія (Knokke - Heist song festival) або Кубок Європи за вокальне декламування (як його насправді називали), що  проходив у казино Knokke (1959-73 роках), де презентував Британію під псевдонімом Tino Valdi.

Як професійний співак, під цим псевдонімом, працював у міжнародних музичних ревю, концертних шоу, радіо і телевізійних програмах Рима, Лондона, співав на найбільших кораблях світу «Квін Мері» і «Квін Елізабет» (див. фото внизу). Виступав на сценах Австралії, Австрії, Бельгії, Великої Британії, Голландії, Ізраїлю, Італії, Канади, Німеччини, США, Франції, Швейцарії, Швеції та інших країн. 

Впродовж понад 50 років співав у супроводі симфонічних оркестрів, хорів, фортеп’яно, та найбільше під бандуру пропагував українські думи і народні пісні. 

Тісна співпраця єднала митця з репрезентивними ансамблями Союзу Ураїнців у Великій Британії - чоловічим хором «Гомін» (кер. Ярослав Бабуняк) та Народним балетом «Орлик» (кер. Дмитро Парадюк та Марія Бабич) з Манчестера. Разом організували й провели два турне з Англії до Америки та Канади, мав з ними багато виступів. Гастролював з хором «Прометей» з Філадельфії, США (кер. Михайло Длябога). Дуже вдало поєднував звучання бандури з камерним оркестром, зокрема, з лондонським Стіва Норберта.

У 1960-70-х роках записав п’ять платівок, серед яких вперше неаполітанські пісні українською мовою.

Від 1986 року очолював мистецьку комісію Комітету для відзначення 1000-ліття Хрещення Русі-України, кульмінацією якого був концерт духовної музики у Royal Abert Hall у Лондоні, 29 травня 1988 року. Одночасно очолював організаційний комітет для святкування Тисячоліття християнства в Україні, яке пройшло в Римі того ж року, в присутності Папи Івана-Павла ІІ. Координував у Римі відзначення 400-річчя єднання Київської митрополії з Апостольським Престолом (1996 р.). За дорученням Проводу УГКЦ організував програму до 100-ліття народження Патріарха Йосифа Сліпого (1992 р.), включно з його перепохованням у Львові, та повернення Блаженнішого Кардинала Любачівського до Львова (1991 р.).

Упродовж десятиліть В. Луців організовував численні міжнародні турне для хорів, танцювальних колективів та окремих виконавців у Європі та  Америці. Зокрема, для хору «Думка» з США у Європі (1985 р.),  Візантійського хору з Голландії в Україні (1990 і 2017 рр.), гастролей Академічного ансамблю пісні й танцю МВС України у США (1995 р.), хору «Голоси Рідженсі» з Англії в Україні (2007 р.).

Нагороджений державними відзнаками – Орден «За заслуги» ІІ (2008 р.) та ІІІ ступенів (2001 р.) за вагомий особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету України, зміцнення співробітництва і дружніх зв'язків з історичною Батьківщиною та з нагоди незалежності України, формування її позитивного міжнародного іміджу. За заслуги з відродження та утвердження Помісної Української Православної Церкви нагороджений орденом Святого Миколая Чудотворця (Указ Патріярха Київського і Всієї Руси-України Філарета від 22 червня 2009 р.). За особисті заслуги перед УГКЦ та Українською державою і значний внесок в розвиток християнської культури одержав Грамоту від Преосвященного Кир Павла Василика (2004 р.).

Автор кількох сотен  статей, рецензій, репортажів на мистецьку тематику. 1999 року видавництво «Дивосвіт» у Львові опублікувало його автобіографічну книгу «Від Бистриці до Темзи» (1999 р.).

У 2002 році у рідному місті Надвірній заснував музей і благодійний культурно-мистецький фонд ім. Володимира Луціва, який опікується талановитою молоддю Прикарпаття.

У червні ц.р. взяв участь у ювілейному концерті, присвяченому його 90-річчю, який пройшов у Львівській Філармонії.  На жаль, це був його останній публічний виступ.

Помер 7 вересня, залишивши у смутку дружину Лесю з родиною, багато друзів, знайомих та прихильників його таланту.

Вічна і Блаженна Йому Пам’ять!

Рада Директорів СУБ

2019-09-10-luciw-volodymyr-2.jpg

 

2019-09-10-luciw-volodymyr-3.jpgВолодимир Луців під час останнього візиту до Центрального дому СУБ, 16 квітня 2019 р.



Ukrayinska Dumka

IN THE LATEST UKRAYINSKA DUMKA

Great Britain The Association of Ukrainians in Great Britain has many branches throughout the country. Select a branch below to find out more information.