OLEKSANDR HRYB'S BLOG - Діаспора відкинула історію від Януковича.

02.10.10


We continue our series of Olksandr Hryb's latest blog (in Ukrainian only).

Кілька останніх англомовних публікацій поновили дискусію про те, чому не слід забувати злочини Сталіна і не закривати очі на відродження неорадянських політичних режимів на території колишнього СРСР.

Stalin's genocides

 

Але хочеться почати зі статті, яка є на диво відмінною від того, що доводиться читати в британській пресі. Журналіст британського таблоїдного видання "Дейлі Мейл" побував у Севастополі і дійшов висновку, що Захід дарма «спонсорував огидні міні-країни довкола Росії», такі як «дивакувата нова країна на ім'я Україна, яка переживає труднощі, а багато її мешканців воліють бути росіянами». Автор виступає проти «дурнуватої зовнішньої політики» Заходу, яка призвела до того, що «чудовий кримський порт Севастополь, колись гордість Росії, абсурдно став частиною буцім-то незалежної України».

При цьому автор цитує обуреного колишнього керівника розвідки Чорноморського флоту віце-адмірала Владіміра Соловйова, який нарікає, що в українських документах його записали «Володимиром» і через це він відмовився від українського громадянства. У заголовку статті автор приходить до висновку, що «Севастополь - найбільш абсурдне місто у світі, де українці змушують росіян відмовлятися від своєї мови і змінювати свої імена». Автор цитує офіцера російського флоту про те, що його дітей учать в українських школах про те, якою негативною була історія Росії. Автора влаштовує радянська версія української історії, з якою погоджується, на його думку, більшість сучасних росіян. Пітер Гітчінс не потурбувався поцікавитися думкою українських офіцерів флоту, представників освітніх українських закладів, але він побіжно визнає, що більшість британських оглядачів не поділяють його позиції.

Якби автор, перш ніж публікувати статтю, прочитав рецензію на нову книгу Стенфордського професора історії Нормана Неймарка, то можливо він зрозумів би, чому його погляд не поділяють решта оглядачів. Нова книга називається Геноциди Сталіна і розповідає про те, чому Радянський Союз зробив так, що при ухваленні «Конвенції ООН щодо запобігання і покарання злочинів геноциду» у 1948 році визначення поняття «геноцид» було звужене, щоб не включати масові репресії Сталіна над власним населенням.

Професор Неймарк згадує масові розстріли початку тридцятих років, знищення заможних селян і Голодомор Українців і запитує, чому Сталіна, який убив мільйони, не засуджують офіційно, так як Гітлера. Чому росіяни досі вважають Сталіна одним із видатних російських лідерів на рівні з царями? Відповідь Неймарка проста: у кожній російській родині були не лише жертви сталінського злочину, але і його виконавці. Вбити мільйони жертв неможливо без мобілізації десятків тисяч службовців.

«Чи можливо це забути? Як формувалася національна свідомість, якщо в її основі лежить злочин?», - задається питанням історик. На думку професора Неймарка, німці пішли правильним шляхом, коли засудили злочини Гітлера і були лідерами у розслідуванні нацистських злочинів і зокрема Голокосту. Навпаки, турки досі заперечують геноцид вірменів, а росіяни не змирилися зі своєю історією і злочинами Сталіна. Відтак ці злочини слід переоцінити і у випадку із СРСР визнати злочини Сталіна геноцидом на міжнародному рівні, вважає американський історик.

Щодо політики Заходу щодо колишнього СРСР загалом, яку так критикує Пітер Хітчінс, варто згадати статтю Семюеля Чарапа та Александроса Петерсена у Foreign Affairs, яку опубліковано під заголовком Перегляд Євразії. Автори доходять висновку, що боротьба США та Росії за зони впливів серед колишніх радянських республік виявилася контр-продуктивною і вилилася у війну Росії в Грузії у 2008 році. На відміну від Пітера Хітчінса, який вважає, що позбутися Росії зі степів України неможливо, бо та тут «домінує, як Гімалаї», автори пишуть, що протистояння шкодить самим країнам регіону.

На думку Чарапа та Петерсена, протистояння у стилі зуб-за-зуб Москви і Вашингтона призвело до того, що Захід закривав очі на корупцію місцевих еліт, які отримали козир у вигляді шантажу з погрозою «Віддатися Росії». Аналітики пропонують відмовитися від «Великої гри» з Москвою, яку неможливо виграти через особливості історії та географії, і розвивати двосторонні взаємовигідні відносини з країнами колишнього СРСР, включно з Москвою. За іронією, автори приходять до висновку, що єдиний спосіб Заходу «виграти» у Росії в регіоні - це відмовитись грати в її улюблену гру.

Oлександр Гриб

NOTE:  You can comment on this blog and view the full archive of Olksandr's blogs by visiting http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/hryb/
Further information about Oleksandr and his work can also be found on: www.hryb.net

 

 



Ukrayinska Dumka

IN THE LATEST UKRAYINSKA DUMKA

Great Britain The Association of Ukrainians in Great Britain has many branches throughout the country. Select a branch below to find out more information.